П`ятниця, 29.03.2024, 17:06
Вітаю Вас Гость | RSS

Долинська школа І-ІІ ступенів
Запорізького району Запорізької області

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Добре
3. Непогано
4. Погано
5. Жахливо
Всього відповідей: 10
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
счетчик посещений

НОЙОСТЕРВІК

       Селище Нойостервік було засноване у 1812 році двадцятьма сім’ями, які прибули із раніше заснованих селищ у Хортицькій колонії. Більшість із них були із Нойсдорфу, але деякі були - із Хортиці і Шонехорсту. Назва селища має дві версії. Одна  говорить, що німці-переселенці назвали нове поселення на честь міста Остервік в Прусії, в якому жили їх пращури. Друга, що «Osterwik» у перекладі означає – « край східного заливу». Нойостервік був розташований у широкій долині, вздовж якої текла невеличка річка Рітч, яку ми знаємо, як Середня Хортиця. Будівництво села почали із східного кінця. Заснування  Нойостервіку співпало із Вітчизняною війною 1812 року. Проте, до Москви і до Бородіно було далеко, канонад гармат не було чути, тому нові жителі спокійно виконували свою роботу в колонії.

         У Нойостервіку був обраний сільський голова Йоган Корніс, який посприяв підняттю культурного та економічного рівня переселенців. Уряд надавав йому  повноваження на впровадження нових ідей та інновацій. На жаль, селяни були дуже повільними і важко піддавались впливу. Тому шлях впровадження нових ідей був тернистим.

         Оскільки селище знаходилося в долині і майже не було насаджених дерев, то гуляли дуже сильні вітри. Тому Йоган Корніс наказав насадити лісонасадження з північного боку села для захисту від холодних північних вітрів взимку. Кожен селянин одержував ділянку землі, на якій повинен був насадити акації, клени, в’язи, а також  прибирати цю територію.

        За розпорядженням Корніса кожен господар повинен був закласти сад. Насаджувались вишні, яблуні, сливи, абрикоси, груші. Деякі господарі були проти цього розпорядження і важко піддавалися впливу. Багато насаджень навіть садами було важко назвати. Всі двори були огороджені. Вздовж вулиці садили більш за все груші, які досягали великих розмірів.  Особливо прекрасними були вулиці весною, коли цвіли дерева.

         Долини, в яких був розташований Нойостервік, можна було легко перекрити і створити ставки для зрошення полів. Весною ставки розливалися, тому були поставлені шлюзи на греблях. В ставках було дуже багато риби та раків. Вздовж берегів насаджували верби. Взимку ставки покривалися кригою, тому і молоді, і старі не могли відмовити собі у задоволенні покататися на ковзанах, яких тоді ще не знали в Росії.

          Сільський голова Йоган Корніс дав нове розпорядження: насадити вздовж доріг дерева, які давали б тінь подорожньому і вказували напрямок. Лісонасадження та сади були раєм для птахів і радували око навколишнім.

         У наступні кілька років була побудована дерев’яна церква. Мабуть, вона була замалою, тому у 1872 році вона була продана і вивезена. У тому ж році була відкрита нова, більш простора та зі смаком оформлена будівля церкви. Вона була із цегли та мала високі вікна з арками та пофарбований зелений металевий дах. Церква обслуговувала селища Нойостервік, Кронсталь, Шонеберг і Кронсфельд. Церква була закрита у 1935 році і будівлі більше не існує.

         Початкова школа була побудована невдовзі після заснування села у 1862 році. В 1904р. вона була розширена за рахунок зведення ще однієї шкільної будівлі на тому ж подвір’ї. Селище мало також і робітничу школу приблизно на 60 учнів. В тому ж році була збудована і середня школа.

         Нойостервік було одним із найбільш індустріально розвинених селищ у Хортицькій колонії. У 1912 році тут було вже два парових млина і дві фабрики з виробництва сільськогосподарської техніки, кілька крамниць, аптека та завод із виготовлення цегли.

         За цей період існування села було багато пожеж, включаючи і найбільшу у 1863 році, яка знищила більше 60 будівель ( також і дах новозбудованої школи). Це було після полудня . Страшний східний вітер переміщувався вулицями селища. У східному кінці Нойостервіку жив господар Йоган Тайхроб. Його дружина хотіла приготувати обід і поставила сковороду із олією на плиту. Штормовий вітер зробив свою страшну справу, розкидаючи іскри та вогонь всюди. Майже все одночасно спалахнуло. Людям треба було думати про спасіння. Після цієї страшної пожежі збереглися лише 2 сховища із запасами і новозбудована школа. Будівлі, знищені вогнем, були замінені новими та більш міцними, побудованими із місцевої цегли. Як результат – зовнішній вигляд селища значно покращився.

         Згодом назва селища змінилася на Остервік. За вимогою російського уряду у 1893 році німецькі поселенці повинні були дати своїм селищам російські назви. Спочатку пропонувалася назва « Миролюбівка» (Friedensliebe) і була прийнята. Можливо, вони не знали значення цього слова. Пізніше приїхав Шульц до викладача Давіда Ремпеля з проханням допомогти змінити назву села. Так як перша назва вже була відправлена, то повинна існувати вагома причина, щоб змінити її. Викладач Давід Ремпель склав лист-прохання, в якому він стверджував, що вони, німці, хотіли б назвати село на знак подяки людині за дуже гарні вчинки і пільги, якими вони користувалися під російським керуванням, і від якого вони прийняли їх – це імператор Павло. Це прохання дало позитивне рішення, таким чином у 1910 році селище отримало назву – Павлівка.

        НОЙОСТЕРВІК - КРОНСТАЛЬ

         Після того, як виїхали останні меноніти у 1943 році, багато будівель було зруйновано, на їх місці були зведені нові, але менші будинки. Колишні селища Кронсталь і Нойостервік у 1966 році були об’єднані і отримали спільну назву – ДОЛИНСЬКЕ.

           


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів